Щорічно в першу середу жовтня відзначається Міжнародний день Дитячого церебрального паралічу (ДЦП).
Дитячий церебральний параліч – це комплекс порушень, що впливають на здатність людини рухатися, підтримувати рівновагу та поставу. Слово «церебральний» вказує на стан, що стосується головного мозку, а «параліч» означає «слабкість», труднощі з контролем м’язів.
Церебральний параліч розвивається внаслідок порушення нормального розвитку центральної нервової системи або пошкодження головного мозку, що вражає здатність контролювати свої м’язи. Прояви захворювання різноманітні, і відповідають важкості стану дитини з ДЦП: від потреби у сторонній допомозі впродовж всього життя, до здатності ходити, використовуючи спеціальні засоби, чи навіть цілком самостійно.
Дитячий церебральний параліч (ДЦП) не прогресує з часом, однак, окремі симптоми можуть змінюватись впродовж життя: якщо не проводити лікування дитини з ДЦП, скорочення м’язів та м’язова “жорсткість” можуть посилитися.
У багатьох також розвиваються супутні патологічні стани: судоми, проблеми зі слухом, зором, мовленням, розумова відсталість тощо. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є однією з найбільш частих причин інвалідності в дитячому віці: поширення в Україні та Європі становить 2-3 на 1000 живих новонароджених, а серед глибоко недоношених дітей сягає 40–100 на 1000 живих новонароджених.
Симптоми ДЦП
Іноді симптоми ДЦП можна виявити відразу при народженні, а саме під час того, коли лікар оглядає дитину і оцінює її стан, але найчастіше діагноз встановлюють тільки у віці одного-двох років. Дитячий церебральний параліч може супроводжуватись симптомами, які дуже різняться у хворих в залежності від типу захворювання.
Головна ознака, яка може наштовхнути на думку про загрозу виникнення ДЦП, є рухові порушення, що проявляються в період розвитку дитини (особливо беруться до уваги такі важливі навички, як вміння тримати голову, перевертатись зі спини на живіт, сидіти, повзати, стояти та ходити).
До симптомів також можна віднести:
• Зміни м’язового тонусу: від повного розслаблення до сильного напруження.
• Сильне напруження м’язів + підвищені рефлекси (спастика) — часто у вигляді вигинання тіла дитини в один бік, асиметричне положення кінцівок.
• Порушення координації рухів (атаксія).
• Повільні, гнучкі рухи (атетоз).
• Тремор або неконтрольовані безладні рухи.
• Діти виказують безпричинний неспокій або в’ялість.
Вторинними проявами бувають:
• Розлади ссання, ковтання, слинотеча.
• Затримка у розвитку мови.
• Судоми (епілепсія).
• Порушення зору, слуху.
• Розумова відсталість.
За результами діагностики у місті здобувають освіту діти з ДЦП. Вони забезпечені повним доступом до освіти, у тому числі архітектурною доступністю, універсальним дизайном. Створені всі необхідні умови для комфортного навчання та виховання дітей з ДЦП.
Ми всі різні. Ми по-різному рухаємося, по-різному спілкуємося. Ми бачимо світ з різної точки зору. Але є те, що нас об’єднує — бажання приймати та віддавати любов. Бажання жити повноцінним життям і бути частиною суспільства.
