Опубликовано Автор: admin

Як поєднати дистанційне навчання з інклюзивним

ТЕРМІНОЛОГІЯ І ПРИНЦИПИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Це – фундамент навчального процесу в інклюзивного навчання, адже фундамент термінології – сприйняття самої дитини, її можливостей, її сильних сторін для будування навчання. Мені хочеться, щоби кожен учитель, кожен спікер, директор у своїх виступах, розробляючи уроки, користувався коректною термінологією.

Некоректна термінологія Коректна термінологія
Неповносправні/інваліди Люди з інвалідністю
Страждає від… Хворіє на… Має порушення зору/слуху/опорно-рухового апарату
Прикутий до інвалідного візка, візочник Користувач крісла колісного; дитина, яка користується кріслом колісним
Розумово відсталий, з розумовими відхиленнями, загальмований, ненормальний, дебіл, імбіцил Людина з порушеннями інтелектуального розвитку
Глухонімий Людина з порушеннями слуху, нечуючий, спілкується жестовою мовою
Сліпий Незрячий, особа з порушеннями зору
Епілептик, діабетик, депресивний Особа з епілепсією/діабетом/депресією
Карлик, гном, ліліпут Людина низького зросту
Аутик, аутист Людина/дитина з аутизмом
Особлива дитина, з особливими потребами, “особятко” Дитина з особливими освітніми потребами
Інклюзивні діти, інклюзятко Дитина з особливими освітніми потребами, діти з різними здібностями

Акцентом термінології є насамперед людина, а потім особливості розвитку, її порушення, інвалідність тощо. Коли ми будемо спиратися на коректні визначення, бачити насамперед дитину, то будемо ефективніше будувати навчальний процес.

Розробляючи уроки, пам’ятайте, що кожна дитина, незалежно, чи вона має інвалідність, хоче, щоб у неї було повноцінне дитинство. У дитинства немає інвалідності. Кожна дитина хоче спілкуватися з іншими однолітками, гратися, відвідувати школу. Коли ми під час підготовки уроків будемо спиратися на те, що є дитина, а не є її особливі потреби, ми зможемо краще сприймати саму дитину й ефективніше будувати навчання.

Кожній дитині потрібен наставник, так і є. Для того, щоби дитина краще вчилася, щоби застосовувала і формувала вміння й навички для подальшого самостійного життя, їй потрібна в певний період допомога й підтримка. Цими наставниками часто стають вчителі, тому що краще розуміють потреби дитини, і вони можуть разом із нею створити неможливе. Пам’ятайте, будь ласка, про це і з цього починайте будувати ваші уроки.

ЩО ЗМІНИВ КАРАНТИН

Карантин вніс дуже багато змін у життя дітей з ООП, а саме:

  • Зміни в режимі дня

Дітям тяжко сприймати їх, тому що вони звикли й були адаптовані до певного режиму дня. Постійний і сталий режим дня – для них це є безпека.

  • Перехід до нової форми навчання

Змінилася форма навчання. Для багатьох дітей з ООП ця форма навчання є новою й незнайомою, незрозумілою. Вони не розуміють, що потрібно на онлайн-уроках сидіти і слухати вчителя або дивитися в екран монітора.

  • Неможливість виходу на вулицю/ігровий майданчик

Через те, що не можна виходити на вулицю, пограти на ігровому майданчику, відвідувати басейн – а часто це було заспокоєнням для дитини з ООП – у неї змінюється й поведінка.

  • Родина перебуває в одному просторі 24/7

Інколи дитина не може бачитися з близькими і значущими людьми. Це все теж змінює її поведінку.

  • Перебування в емоційно-напруженій ситуації

Інколи дитина перебуває в емоційно-напруженій ситуації навіть удома, тому що дорослі хвилюються, бояться і змін у житті дитини, і карантину, бояться, щоби їхня дитина не заразилася. А діти з ООП дуже чітко відслідковують емоції й почуття від дорослих. Звісно, діти теж будуть тривожитися, будуть боятися, панікувати й емоційно вибухати.

  • Буденність та однаковість днів
  • Нерозуміння причин залишатися вдома

Здебільшого діти з ООП не розуміють причин залишатися вдома, чому не можна йти в школу, чому не можна зустрітися з друзями, побачити однолітків.

ПРИНЦИПИ І ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Дистанційне навчання можна застосовувати для дітей з ООП, спираючись на чотири головні принципи дистанційного навчання, а саме:

  • Принцип інтерактивності. Усі діти мають навчатися разом, але з допомогою комп’ютерно-інформаційного середовища. Тобто дитина з ООП має продовжити контактувати з друзями, однокласниками, учителем, асистентом вчителя.
  • Принцип диференціації. Дистанційне навчання передбачає навчання за можливостями кожного з учасників навчального процесу, тут застосовуються технології різнорівневого навчання.
  • Принцип індивідуального підходу. Обов’язково треба враховувати форму порушення дитини з ООП і можливості її комунікації для того, щоби вона ефективніше продовжила навчання.
  • Принцип пластичності. Навчання має відбуватися в необхідному темпі учня. Якщо один учень з ООП швидко адаптувався до онлайн-уроків, може висидіти їх, то іншому учню буде складно адаптуватися, і він може не зрозуміти, що відбувається подальше навчання, і що на моніторі – це все живі люди, які його раніше бачили, яких він добре знає. Тож треба враховувати темп учня.

Особливості дистанційного навчання:

  • Перехід із прямої моделі навчання на тренерську. Адже вчитель уже не стоїть і навчає в класі, а став тренером-консультантом. Він переважно консультує батьків дитини з ООП, як правильно її розвивати, як правильно заспокоїти, як впоратися з агресією чи істерикою. Учитель безпосередньо не має контакту з учнем з ООП, але через батьків може продовжити навчання.
  • Синхронне й асинхронне навчання. Синхронне навчання – коли відбувається онлайн-урок. Асинхронне – коли вчитель записує відеоуроки або записує, наприклад, мотиваційне відео для учнів з ООП і передає його батькам для самостійного опрацювання учнем; або якщо учень не може самостійно опрацьовувати, то для того, щоби батьки разом із дитиною опрацювали наданий матеріал.
  • Наочний матеріал – це всі речі, які є вдома. Часто наочний матеріал залишається в школі. У цьому випадку наочним матеріалом стають усі предмети, які можна знайти вдома.
  • Сталість навчання. Уроки мають відбуватися зранку онлайн або офлайн, а домашні завдання мають бути ввечері. Тобто має залишитися звичний для дитини з ООП режим.
  • Насамперед безпека та здоров’я дитини з ООП. Діти з порушеннями зору, не можуть довго сидіти за онлайн-уроками й навчатися за комп’ютером. На це потрібно звертати увагу. Якщо дитина тривожиться, емоційно вибухає або агресує й не може впоратися із собою, не може проконтролювати свої емоції й почуття, то ми не можемо її змусити продовжити навчання. Ми будемо підбирати інші способи, як будемо її навчати.

ОКРЕМІ ЧИ СПІЛЬНІ УРОКИ

Інклюзивне навчання – це навчання для всіх дітей, про це потрібно пам’ятати. А також про те, що онлайн-уроки забезпечують дітям з ООП контакти і спілкування з іншими дітьми. Тобто онлайн-уроки є тою соціалізацією, яка була закладена в інклюзивне навчання.

У дистанційному навчанні батьки мають стати нашими партнерами. Тобто перша робота має відбутися саме з ними, а вже далі з їхніми дітьми з ООП. Адже інколи батьки стають каналом комунікації між учителем і учнем з ООП.

Також не забуваймо, що для дітей з інвалідність часто був “вічний карантин”, коли вони сиділи вдома й не навчалися в школах (або навчалися за індивідуальною формою навчання). Тому зараз, коли настав справжній карантин, ми можемо говорити, що все ж таки діти з ООП мають навчатися разом з усіма. Їхнє право на освіту має забезпечуватись.

Здебільшого заняття проводять разом в одному інформаційному просторі, тому що кожній людині потрібна людина.

ЯК ВИЗНАЧИТИ НАВАНТАЖЕННЯ

Пропоную починати дистанційне навчання з того, що батьки спостерігають за своєю дитиною з ООП, аналізують ці спостереження разом з учителем та асистентом вчителя й командою визначають рекомендоване навантаження. Спостерігають батьки цілий тиждень за дитиною з ООП і записують собі в блокнот те, що бачать. Наприклад:

  • Адаптація до нового режиму дня/ тижня/ місяця. Чи швидко дитина адаптувалася до нового режиму дня? Чи вона повільно адаптується, чи вона кожного ранку одягається й показує мамі, що треба йти в школу, тому що вона звикла ходити в школу?
  • Рівень тривожності та емоційних спалахів. Чи тривожиться дитина, чи стала більш або менш тривожною? Який у неї рівень тривожності: високий чи низький? Чи бувають спалахи в дитини?
  • Який емоційний стан за тиждень переважає: чи дитина спокійна, чи сонлива, агресивна, чи особливо обережна?
  • Чи бере участь у дистанційному навчанні
  • Поведінка дитини.
  • Улюблена діяльність удома.

Якщо командою, батьки разом з учителем і асистентом вчителя, проаналізували все це, можна визначити рекомендоване навчання:

  • Як вчити дитину (дистанційно, відправляти завдання та консультувати батьків, телефонувати батькам дітей з ООП). Чи будемо вчити дитину дистанційно, якщо є інтернет, ґаджети, якщо дитина може навчатися і вона не тривожиться. Якщо інтернету або ґаджетів немає, ми домовляємось командою про те, що будемо відправляти певні завдання батькам, обов’язково консультувати їх, як потрібно виконувати завдання, і залишатися з ними на зв’язку для того, щоби розуміти, чи виконують батьки наші рекомендації і як саме виконують. Можливо, інколи ми будемо телефонувати самій дитині якщо вона може з нами поспілкуватися. Або телефонувати батькам, щоби підтримувати їх, казати, що їм усе вдасться.
  • Обов’язково потрібно визначити навантаження для дитини й розробити новий режим дня на тиждень. Цей режим дня потрібно разом із батьками візуалізувати із дитиною, тому що дитині легше сприймати саме візуальну інформацію. Так вона буде розуміти, що буде в понеділок, які будуть уроки у вівторок.
  • Програма та теми, за якими мають працювати діти. Відправити індивідуальну програму розвитку й переглянуті теми, які будуть опрацьовані. Визначити ті теми, які будуть засвоюватися дітьми в період карантину.
  • Консультації з батьками дитини з ООП. Треба визначити розклад консультацій, прописати його на тиждень.
  • Як задавати домашнє завдання. Чи будемо його задавати? Усе це вирішує команда, адже діти різні й індивідуальний підхід до дітей теж різний.

Напишіть труднощі, з якими стикається дитина, чого вона не може зробити, а також сильні сторони – що вона може зробити. Наприклад, у нас є учень, який не може сидіти біля комп’ютера, але може стоячи займатися 15 хвилин і ми йому дозволяємо стояти. Ви такожу своїй роботі спирайтеся на сильні сторони.

Навантаження дитини з ООП визначається індивідуально, з огляду на можливості кожної дитини, і підбирається командою. Навантаження можна скласти на тиждень і після провести аналіз, що все вдалося зробити, від чого дитина сильно втомлювалося, що потрібно змінити.

Приблизне навантаження для дітей з ООП:

1–2 класи – 1–2 онлайн-уроки на день;

3–4 класи – 2–3 онлайн-уроки на день;

5–9 класи – 4–5 уроків на день;

+ відеозаняття та домашні завдання з батьками.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЮ

  • Зібрати всіх дітей на онлайн-заняття та залучити до спільної діяльності.
  • Розробити уроки, з огляду на індивідуальні можливості кожної дитини.
  • Створити презентацію для візуальної підтримки в засвоєнні матеріалу.
  • Підібрати онлайн-інструменти для закріплення навчального матеріалу.
  • Створити наочний матеріал для показу в онлайн-форматі.
  • Запис відеозаняття для всіх дітей. Або відеозаняття для окремої дитини, якій треба пояснити простіше чи дати певну інструкцію або алгоритм.
  • Домашні завдання.
  • Найголовніше – турбуйтеся про себе. Від вас залежить, як будуть сприймати дистанційне навчання батьки, як вони будуть вірити у свою дитину, як вони будуть виконувати з нею всі домашні завдання, підтримувати її, сидіти поруч на онлайн-уроках.
  • Пам’ятайте, що кожен ваш урок має відповісти на питання: “Чим я сьогодні зможу здивувати дитину або учнів у своєму класі?”.
  • Пам’ятайте, що вчитель – це наставник не тільки для учня, у період карантину вчитель є наставником для всієї сім’ї.

РОБОТА З БАТЬКАМИ

Рекомендації батькам дітей з ООП:

  • Спокійний емоційний стан. Часто батьки свій тривожний стан віддають дітям з ООП, тому ми, як учителі, маємо підтримати батьків, щоби вони натомість підтримали дітей з ООП.
  • Допомога та підтримка дитини з ООП.
  • Допомога з онлайн- та офлайн-заняттями. Є діти з ООП, які будуть сидіти самостійно і виконувати завдання, але здебільшого самостійно не можуть, їм потрібна допомога дорослого. Тож потрібно знайти момент, коли батьки можуть сісти поруч із дитиною й допомогти виконати завдання.
  • Підготовка матеріалів та наочності на уроки. Вчителі попередньо погоджують матеріали й наочність, які необхідні на онлайн-уроці, і батьки все це готують.
  • Батьки є каналом комунікації між учителем і дитиною з ООП та між дитиною з ООП і іншими дітьми в класі. Важливо, щоби батьки стали нашими партнерами в навчанні. Вчителям потрібно витратити більше часу, щоби налагодити співпрацю з батьками. Але це потрібно зробити, адже безпосередньо батьки вдома поруч із дитиною й можуть їй допомогти.

Як налагодити співпрацю з батьками:

  • Підтримуйте батьків.
  • Мотивуйте до спільного навчання з дітьми.
  • Пояснюйте важливість навчання дитини в онлайн-форматі. Багато батьків не розуміють, що дитина зможе вчитися на онлайн-уроках, вони навіть у це не вірять – потрібно їм дати цю віру.
  • Зробіть опитувальник для батьків щодо труднощів, з якими вони стикнулися під час карантину, та командно опрацюйте його.
  • Спілкуйтеся з батьками телефоном, вони є каналом комунікації між вами та дитиною.
  • Записуйте свій монолог для дитини та відправляйте батькам. Батьки, наприклад, не можуть мотивувати дитину сісти за навчання. Якщо ж батьки матимуть відео, на якому вчитель говорить, що “тобі все вдасться, “сядь, будь ласка, за комп’ютером, ми зараз будемо починати з тобою займатися”, “тобі потрібно буде мене слухати, відповідати на запитання”, – дитина зрозуміє, що не тільки батьки вимагають від дитини навчатися, але є й інші дорослі, які її спонукають і мотивують до навчання.
  • Не змушуйте батьків і не говоріть про те, що вони мусять навчати дитину. Батьки не вчилися в педагогічних університетах, вони не розуміють, як потрібно вчити дитину, тому спонукайте їх до спільного навчання, пояснюйте важливість.
  • Будуйте стосунки з батьками, нехай вони будуть доброзичливими.

Пам’ятайте, що кожен із батьків перебуває на певній стадії горювання. Коли батьки народили дитину з інвалідністю, то вони отримали психологічну травму. Тож часто в батьків опускаються руки, вони не вірять у силу дитини, вони в депресивному стані, заперечують онлайн-навчання. З карантином усі ці стани загострилися і, звісно, батькам потрібна ваші підтримка, віра, впевненість у тому, що нам вдасться, якщо ми будемо працювати командою.

ЩО РОБИТИ ПСИХОЛОГУ

Батьків можуть підтримувати шкільні психологи. Було б чудово, якщо б психолог узяв на себе індивідуальні консультації з батьками. Психолог може продовжувати індивідуальні онлайн-заняття з дітьми, може спілкуватися з дітьми телефоном, а також проводити консультації для вчителів.

Ми, учителі, теж можемо тривожитися, панікувати, і нам теж інколи потрібна теж порада психолога. Тому звертайтеся до психолога про індивідуальні онлайн-консультації або робіть, наприклад, наприкінці кожного тижня супервізійні онлайн-зустрічі, коли ви будете зустрічатись і обговорювати всі ті емоції, почуття, які у вас виникли.

РЕКОМЕНДАЦІЇ АСИСТЕНТАМ УЧИТЕЛЯ І ДИТИНИ

  • Допомога та підтримка батькам дитини з ООП: попередні консультації, допомога під час виконання домашнього завдання й онлайн-занять.
  • Командна робота з учителем під час підготовки до занять.
  • Запис офлайн-занять (відеозанять) для всіх дітей.
  • Спостереження за роботою дітей та подальший аналіз їхньої роботи.
  • Модератор онлайн-занять. Наприклад, у ZOOM-конференції необхідна людина, яка буде підключати всіх до відеоконференції, вимикати мікрофони, коли говорить учитель, або вмикати мікрофон тільки тій дитині, яка буде зараз відповідати. Модератором може бути і вчитель, вони можуть мінятися, але працювати, знову ж таки, у команді.
  • Консультації батьків щодо методів та прийомів роботи. Батьки якихось прийомів можуть не знати, потрібно допомогти їм дізнатися.
  • Ведення документації: індивідуальної картки на дитину, індивідуальної програми розвитку.
  • Адаптація завдань для дитини з ООП разом з учителем. Тому що командою працювати краще.

Інколи в класах є тьютор, який сидить поруч із дитиною. Рекомендації тьютору дитини:

  • Бере участь в онлайн-уроках, допомагає регулювати навчальний процес та підтримує батьків.
  • Мотивує дитину жетонами чи картками, дає візуальні підказки.
  • Слідкує за годинами та виставляє візуальну підказку з хвилинами, які залишилися на занятті.
  • Спілкується з батьками, спостерігає, аналізує діяльність.
  • Комунікує з учителем та іншими членами мультидисциплінарної команди.

ПОЯСНЮЄМО, ЩО ТАКЕ КОРОНАВІРУС І ПАНДЕМІЯ

Я вже говорила, що дітям з ООП складно пристосуватися до нового режиму дня, місяця, тижня, і їм не зрозумілі такі абстрактні поняття, як “коронавірус”, “епідемія”, “надзвичайна ситуація”. Тому важливо, щоби ви, як учителі, проводили заняття, які будуть пояснювати дітям, що зараз карантин, що відбувається в країні. Ці пояснення й уроки мають стати систематичними. Тобто, це не може бути один раз на початку карантину і все.

  • Урок-флешмоб “Це важливо”. Там є багато відеоматеріалів, мультфільмів, книг, щоб учителі могли пояснити, що таке карантин і коронавірус. В уроці є навіть алгоритм із заспокоєнням дитини.
  • Постійне включення в заняття елементів інтерактивних завдань, пов’язаних із тривогою, страхом зараження, правилами захисту, особистою гігієною та вивченням нових понять: “епідемія”, “коронавірус”, “медична маска”, “надзвичайна ситуація”.
  • Техніки для заспокоєння дітей. Вчіть цього дітей, щоби вони могли самі заспокоюватися.

Дуже важливим є алгоритм навчання одягання медичної маски. До нас звернулася мама про те, вони з дитиною з важкою формою аутизму не можуть вийти на вулицю, тому що та не вдягає медичну маску. Ми розробили алгоритм і десь за два тижні дитина вийшла в масці і пробула в ній 10 хвилин. Для нас це була велика перемога. Що потрібно робити:

1. Розповідь про медичні маски та їхні різновиди, показ масок.

2. Розглядання фотографій людей у масках, відео та мультфільмів.

3. Ігри з масками, малювання масок, носіння масок.

4. Запис у режим дня “одягання медичної маски”.

5. Одягання масок на уроках, вправи з масками. Одягаємо маски та виконуємо певні дії: рахуємо, співаємо, малюємо, танцюємо. Одягаємо маску й рахуємо до 10-ти. Коли дитина бачить, що вчителі й діти одягають маски, у неї почалася імітація і вона теж почала її одягати.

6. Виготовляємо маски власними руками та малюємо коранавірус, потрібно візуализувати його, бо це абстрактне поняття для дітей з особливими потребами.

ВИДИ ПІДТРИМКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Підтримати й допомогти можуть ті дорослі, які поруч із дитиною, тобто батьки. Потрібно визначити вчителю або асистенту вчителя:

1. Які завдання дитина може зробити самостійно і виписати ці завдання.

2. Що дитина може зробити з підтримкою дорослого, разом із дорослим.

3. З чим дитина не може впоратися навіть із підтримкою.

Коли ви сформуєте три списки, ви будете знати, які завдання вам треба давати на онлайн-уроках, а які не потрібно давати в жодному разі, тому що дитина з ними впоратися не зможе.

Підтримка дитини може бути різною:

  • Фізична підтримка – повна чи часткова. Наприклад, якщо дитина може самостійно малювати, то підтримка від дорослого не потрібна. Якщо в дитини порушення опорно-рухового апарату і взяти ручку або фломастер вона сама не може, їй потрібна допомога, – це буде часткова допомога, бо малювати вона може. Повна підтримка – якщо дитина з порушенням опорно-рухового апарату не рухає руками, то батьки мають сідати поруч, брати фломастер у її руку й починати малювати разом із нею.
  • Вербальна підтримка – повна чи часткова. Може бути похвала від батьків, інших дорослих. Або, можливо, батьки сидітимуть на онлайн-уроці разом із дитиною: вчитель задає завдання, батьки його повністю дублюють дитині й та його може виконати. Або батьки ставлять додаткові запитання, щоби дитина зрозуміла.
  • Підказки – жести, рухи тіла, вказівки, використання міміки, які були сформовані ще до карантину.
  • Візуальний стимул – картинки, фотографії, піктограми, символи, письмові слова.
  • Моделювання – демонстрація виконання завдання. Те, що вербально озвучує дорослий, його треба моделювати візуально – або намалювати, або представити у вигляді схеми.
  • Маніпуляція символами – розташування об’єктів у визначеному порядку. Можна маніпулювати розташовуючи в порядку, що буде зараз, що буде потім, а що буде після.

Приклади маніпуляції символами:

  • Мені дуже подобається п’ятирівнева шкала про завдання: наприклад, зелена одиничка – “я легко справляюся з цим завданням”, а червона п’ятірка – “це завдання для мене дуже складне”.
  • “Рівень моєї тривожності” – це дуже важливо на онлайн-уроках.
  • Картки можна просто намалювати, і на початку уроку вчитель обов’язково проговорює, що потрібно зараз показати, який у вас емоційний стан: і діти показують, чи вони зараз спокійні й можуть навчатися далі, чи вони сердяться. Тоді вчителю потрібно застосувати техніку для заспокоєння, підвести всіх учнів у спокійний стан.
  • Треба формувати розуміння “голосових рівнів” у дітей: 0 – мовчу, 1 – шепчу, 2 – говорю тихо й так далі. Для дітей, які дуже тихо говорять, а на онлайн-уроці можуть бути ще й технічні збої, батьки можуть показати їй на картку, або сказати, щоби та говорила зараз голосовим рівнем – 4, тобто так гучно, як вона говорить на вулиці.
  • “Перерва” – обов’язково має бути така візуальна картка, тому що часто діти з ООП швидко виснажуються, а за комп’ютером удвічі швидше, тому коли дитина покаже цю картку, батьки будуть розуміти, що потрібно кілька хвилин відпочити.
  • Розклад, який показує, що з початку буде математика, потім робота в групі, а після цього буде свято. Така підтримка ефективно впливає на те, щоби дитина змогла засвоїти навчальний матеріал, який дає вчитель.

КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИТКОВІ ЗАНЯТТЯ

  • Проводяться в онлайн-форматі (індивідуально або колективно).
  • Проводяться консультації з батьками щодо проведення занять. Якщо немає інтернету та ґаджетів, дефектолог чи логопед консультує батьків, що вони можуть зробити на цьому рівні.
  • Заняття спрямовуються на розвиток життєвих компетентностей та соціально-побутового орієнтування в умовах домашнього середовища. Тобто навчитися мити посуд, приготувати сніданок, прибрати на столі, застелити ліжко тощо.

ПРОГРАМИ ДЛЯ НАВЧАННЯ

Є багато є освітніх програм, де вже є корекційні завдання, різні заняття, відеоуроки. Ми беремо не весь відеоурок, а потрібну тему й обрізаємо саме те завдання у відеоуроці, яке вважаємо доцільним для дитини з ООП.

МЕТОДИ ЗАСПОКОЄННЯ УЧНІВ І ЗНЯТТЯ НАПРУЖЕННЯ

  • Обов’язково додавайте їх прямо у свої уроки і пропонуйте батькам дітей з ООП користуватися різним обладнанням, навіть на онлайн-уроках розминати кольорове тісто – так заспокоювати себе і слухати навчальний матеріал.
  • Або малювати чи писати.
  • Батькам, які не мають можливості купити обтяжувальні жилети, рекомендую насипати квасолю чи рис у кишені й зашити їх. Такий жилет буде заспокоювати учня, а також він краще відчуватиме своє тіло.
  • Малювання пінкою для гоління. Його можна використати після онлайн-уроку.
  • Є діти, які ховаються під стіл чи під стілець на заняттях. Можна взяти ковдру або кілька, закутати учня й посадити його біля екрану, щоби він хоча б почав слухати те, що відбувається.
  • Обійми та глибоке дихання.
  • Першу емоційну допомогу вчіть із дітьми, щоби вони могли впоратися зі своїми емоціями.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ОНЛАЙН-УРОКІВ

Кожен урок ми починаємо з того, що проговорюємо ці правила, або показуємо візуальні картки, де записане кожне правило. Адже правила дають безпеку для дитини з ООП, і якщо, наприклад, їм хочеться перепочити, то дитина має знати, що їй потрібно показати картку й кілька хвилин вона може перепочити. Або якщо в дитини є запитання, то вона може просто підняти картку, на якій намальовано питання – і вчитель вимкне мікрофон учневі й дасть відповідь на це питання.

Правила поведінки під час онлайн-уроків:

  • Я навчаюся за розкладом.
  • Я дивлюся в монітор та слухаю вчителя.
  • Я відповідаю картками.
  • Мені допомагають батьки.
  • Якщо я хочу перепочити, то показую картку “пауза”.
  • Я спілкуюся з друзями на перервах.
  • Якщо я хочу запитати, то підіймаю картку “запитання”.

КОМУНІКАТИВНІ КАРТКИ

Ми для себе розробили багато комунікативних карток, особливо для дітей, які не розмовляють. Також є діти з порушеннями інтелекту, яким важливо мати якусь підтримку й допомогу та швидко дати відповідь. Цей інструмент дуже ефективний, тому що економить час.

Обов’язково потрібні такі комунікативні картки:

  • Картки “так/ні”. Вчитель ставить закрите запитання, й учень дає відповідь, піднімаючи певну картку. Для дітей із порушення зору батьки виготовляють тактильні картки, де написано “так” (є, наприклад, тактильний зелений кружечок) або “ні” (тактильний червоний трикутник або квадрат).
  • Картки з певними словами-відповідями.
  • Піктограми.
  • Картки-картинки. Дітям із порушенням орорно-рухового апарату, які не можуть утримати картку, краще утримувати об’ємний предмет, можна взяти два кубики зеленого й червоного кольорів.
  • Кубики, браслети (червоний-зелений). Червоний браслет на одній руці, зелений – на іншій. Дитина просто підіймає руку.
  • Картка зі знаком питання.
  • Картки візуальної підтримки навчання.
  • Картки з літерами та цифрами. Наприклад, вербальний диктант, коли вчитель задає приклад, учні його розв’язують і цифрами показують на картці відповідь.
  • Сигнальні картки з емоціями, стікерами. В умовах карантину вчителю необхідно просто говорити про емоції, емоційний стан кожної дитини і знати, що дитина відчуває в цей момент.

ІНШІ КОРИСНІ НАВЧАЛЬНІ ІНСТРУМЕНТИ

  • Таймери

Наприклад, батьки можуть завантажити в телефон Play Timer і виставити час: коли заняття завершується, звучить сигнал і дитина точно знає, що заняття закінчено. Можна скористатися кухонним таймером або намалювати годинник зі стрілочками й показувати дитині, скільки часу залишилося.

  • Годинник, розроблений для дітей з аутизмом (у правому верхньому куті)

Якщо виставляється 40 хвилин заняття, червоне коло поступово зменшується, коли закінчується час лунає звук. Діти з аутизмом деколи самостійно починають виставляти таймер на цьому годиннику, тому що їм так легше зорієнтуватися в часі і просторі.

  • Візуальні дошки з розкладом

Вони мають бути в кожної дитини з ООП. Коли ви командою опрацюєте навантаження й розклад, який має бути, обов’язково візуалізуйте його. Може бути цей розклад у діях. Наприклад, є урок, на якому буде використано 10 завдань. Ці 10 завдань формуються в цифри, біля кожної виставляється певна картинка. Коли перше завдання виконано, дитина знімає одиничку та картинку й так далі. Особливо це добре працює для дітей із порушеннями інтелекту і для дітей з аутизмом.

Є індивідуальні візуальні дошки розкладу для дітей з аутизмом, дитина сама вже зможе зробити цей розклад, щоби не хвилюватися і знати, що буде далі. Можна скласти тижневий розклад або на день – що буде зранку, що вдень, що ввечері й за що можна похвалити.

  • “Термометр класу”.

Він використовується наприкінці тижня: учитель дає опитувальник батькам і дітям. Якщо дитина може заповнити самостійно, вона заповнює, якщо ні – то разом із батьками. У ньому виставляється оцінка, де 0 – ніколи, 1 – рідко, 2 – часто, 3 – дуже часто. Потрібно відповісти на запитання, наприклад:

  1. Я активно беру участь у дистанційному навчанні.
  2. Я відчуваю себе безпечно в умовах карантину.
  3. У мене є друзі, і я спілкуюсь із ними дистанційно.
  4. Мені потрібна допомога й підтримка батьків.
  5. Я розумію, що уроки відбуваються онлайн (за комп’ютером).
  6. Вдома в мене є всі умови, щоби вчитися і відпочивати.
  7. Мені подобається вчитися на відстані.
  8. Я знаю, за що мені ставлять оцінку.
  9. Я слухаю вчителя.
  10. Я знаю, що відбувається в країні.

Коли такий “термометр” заповнить кожен учень, то вчитель буде розуміти, на що треба звернути увагу, щоби побудувати наступне заняття.

  • Зворотний зв’язок:
  • Електронні журнали та щоденники з допомогою інструментів Google. Вчителі пишуть у щоденниках рекомендації, вони доступні одразу й педагогам, і батькам, і вчителям.
  • Опитувальник про дистанційне навчання. Батьки заповнюють, чи сподобалося заняття, на що потрібно звернути увагу.
  • Телефонні дзвінки, особливо тим, у кого немає інтернету. Це телефонні дзвінки, щоби розуміти ситуацію в сім’ї.
  • Виконання тестових завдань. Дітям з ООП теж потрібно давати такі тестові завдання. І, звісно, спиратися на батьків і бути впевненими, що вони є партнерами кожної дитини й не виконують тести замість дитини. Якщо таке відбулося – проходимо ще одну роботу, щоби батьки дали можливість дитині самостійно подумати й відповісти.

ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ

Їх складає команда, і вони мають бути:

  • Зменшені за обсягом. Вони мають бути зменшені для когось, а для якоїсь дитини навпаки, домашні завдання стануть елементом систематичного режиму дня, коли вона буде знати, що їй робити, куди себе діти.
  • Індивідуальні для кожної дитини. Ми не можемо однакові завдання задавати дітям без інвалідності й дітям з інвалідністю. Ми маємо спиратися на сильні сторони дитини.
  • Прості у виконанні. Відштовхуючись від сильних сторін дітей давати такі завдання, які будуть простими у виконанні, які можуть пояснити навіть батьки.
  • Пов’язані з домашнім середовищем. Наприклад, рахувати можна дитячі іграшки, ложки, виделки, перекладати їх – тобто все, що є в дитини під рукою.
  • З інструкцією для батьків. Як потрібно зробити домашнє завдання (навіть алгоритм виконання), як пояснити дитині.
  • З унаочненням, різними електронними матеріалами та ресурсами. Тобто приклад, як виконується завдання, і тоді за аналогією батьки можуть виконати виконати завдання зі своїми дітьми.
  • Партнерство з батьками учнів = перевірка домашнього завдання. Якщо ми будемо впевнені на 100%, що батьки роблять не замість дітей, а разом із ними, тоді домашнє завдання буде ефективно виконаним. Тому обов’язково спирайтеся на батьків і партнерство з ними.

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

– Чи обов’язково вчительці бути в кадрі, чи достатньо голосу за кадром?

Комусь з учнів потрібно побачити знайоме обличчя і знайомі окуляри, як у мене, а комусь потрібно почутитільки голос. Пробуйте, дивіться, як дитина активніше реагує – коли голос за кадром, чи ще є і ваша картинка.

Якщо дитина з ООП навчається за індивідуальним навчальним планом із деяких предметів, і контент завдань дуже відрізняється від контенту загальноосвітніх програм, чи доречно асистенту проводити окремі онлайн-заняття з учнем?

Усе індивідуально, але я б радила не виключати дитину з ООП на індивідуальні онлайн-заняття разом з асистентом вчителя, а давати їй ті завдання, які вона може осилити разом із дітьми без інвалідності. Тобто, коли вчитель разом з асистентом вчителя готуються до онлайн-уроку, вони знають, що є дитина з ООП, яка не зможе якесь із завдань зробити, їй потрібно заздалегідь через батьків передати ті завдання, які вона зможе осилити. І вчителю обов’язково озвучувати це на онлайн-уроці.

– У якій формі проводити корекційно-розвиткові заняття з дитиною з ООП, якщо вона не сприймає онлайн-заняття чи офлайн-заняття, і чи поводити їх взагалі? У дитини аутизм, інтелектуальні порушення й порушення мовлення.

Я за те, щоби проводити корекційно-розвиткові заняття з дитиною з ООП, навіть яка має комплексні порушення розвитку. Є діти, які не розуміють, що відбувається, але монітор ввімкнний і онлайн-урок продовжується, а дитина може перші заняття просто ходити поруч, заглядати в монітор, закривати монітор, може виходити в іншу кімнату, потім повертатись. Батьки, особливо дітей із комплексними порушеннями, підтримують і допомагають. У нас однією з умов до батьків для дистанційного навчання є те, що батьки мають бути поруч із дитиною.

Заняття я пропоную починати з того, що подобається дитині. Наприклад, їй подобається малювати, то спробуйте спочатку встановити з нею комунікацію через онлайн. Дитині справді потрібен час, щоб адаптуватися до онлайн-уроків, до того, що з нею буде говорити вчитель, який є фотографією на екрані. Але для того, щоби не втрачати час, давайте знання батькам, нехай батьки виконують корекційно-розвиткові заняття з дитиною для того, щоби вона не втрачала інтересу до занять і не втрачала знань, які в неї вже були.

– Тривалість дистанційного уроку має залишатися сталою чи скороченою до 20 хвилин?

Ми проводимо по 30–40 хвилин. Але все залежить від того, чи втомилася дитина, чи їй потрібно перепочити. Деякі діти в нас відключаються раніше, якщо не можуть перебувати цілий урок. Деякі діти можуть і 30–40 хвилин пробути. Але пам’ятайте про безпеку дитини, про її здоров’я: найперше завдання – не нашкодити здоров’ю дитини.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *