Відновлення роботи ІРЦ

З 03 серпня 2020 року відновлена робота Старокостянтинівського інклюзивно-ресурсного центру. Центр продовжує надавати послуги в умовах адаптивного карантину, дотримуючись протиепідеміологічних заходів, зокрема:

  • проведено розяснювальну роботу з фахівцями та учасниками освітнього процесу щодо індивідуальних заходів профілактики;
  • проведено інструктаж для фахівців ірц щодо дотримання протиепідеміологічних заходів;
  • провітрювання приміщень;
  • проведення температурного скринінгу працівників та усіх учасників освітнього процесу із занесенням показників до «Журналу реєстрації температурного скринінгу відвідувачів»;
  • уникнення близького контакту фахівців та дитини;
  • облаштування місця для обробки рук;
  • користування масками та захисними екранами, у разі потреби одноразовими рукавичками;
  • після проведення комплексної оцінки та у кінці робочого дня проводиться дезінфекція матеріалів, які використовувались, поверхонь столу,  дверних ручок, приміщення провітрюється;
  • організовано централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни) з кришкою та поліетиленовими пакетами, з подальшою утилізацією.

Звертаємо увагу на те, що документи на комплексну оцінку можна подати дистанційно через автоматизовану систему роботи ІРЦ на порталі http://ircenter.gov.ua/

Початок проведення корекційно-розвиткових занять планується з 1 жовтня 2020 року, оскільки проводяться чергові комплексні  психолого-педагогічні оцінки розвитку дитини, що є першочерговим завданням ІРЦ.

Додаткові консультації Ви можете отримати за тел.: 0689366319

Відкриті дані

  • Статут
  • План роботи центру на 2024 рік
  • Наявність вакантних посад. Вакантна посада — фахівець (консультант), вчитель-сурдопедагог
  • Штатний розпис
    • директор — 1 шт.од.
    • фахівець (консультант) — 9 шт.од
  • Територія обслуговування:
    • Старокостянтинівська ТГ;
      • Миролюбненська ТГ;
        • Староостропільська ТГ.

Дружба в житті дитини. Що важливо знати батькам та вчителям

Журналістка “Нової української школи” дізнавалася в педагогів і психологів, що значить дружба в житті дитини.

ЩО ТАКЕ ДРУЖБА

Педагог, автор книг про виховання, ведучий рубрик на радіо та в журналі “Сноб”, реалізатор педагогічного підходу “Неформальна освіта” Діма Зіцер не виділяє дружбу в окрему моральну категорію. Каже, дружби навчитися неможливо. Варто вчитися таких речей як прийняття чи усвідомлення, що наша сила в тому, що ми різні.

“Краще думати, як усім нам з цим усвідомленням жити, розвиватися самому і організувати життя таким чином, щоб розвивалися і люди, які довкола мене. Я не знаю, що таке дружба. Але коли так чи інакше хоча б у школі панує атмосфера, в якій я можу дозволити собі бути собою, поки я не заважаю іншим, тоді ми дійсно чогось навчаємось”.

Жоден державний інститут на здатен і не повинен навчати дружби. Інакше, за словами Діми Зіцера, ми швидко можемо опинитися в 1933 році в Німеччині або в Радянському Союзі 37-го року. “Ми обираємо з різних причин людей, які стають нам ближчі. Дружба – поняття особисте, інтимне. Мені здається, останнє, що повинна робити держава, – лізти в наше особисте життя. Це загрожує великою небезпекою”.

Коли йдеться про прийняття, то дорослим треба починати з себе. Якщо в сім’ї батько вважає: “Коли я щось кажу, то всі мовчать”, якщо вчитель на уроці може сказати: “Встав і вийшов з класу”, то про прийняття говорити не доводиться, вважає педагог. Якщо ж дорослі демонструють уміння приймати, чути, допускати, що поряд з ними може бути зовсім інша людина з відмінними ідеями, тоді швидко з’ясовується, що нікого нічого не треба вчити спеціально. Тому що ми вчимося на моделях.

“Моя сила не в тому, щоб принизити того, хто поряд, а в тому – щоб зробити цю людину сильнішою, тому що тоді це дає силу мені. Це дуже зрозуміла модель, з якою ми народжуємось”.

Часто дорослі уявляють світ як для себе самих, так і для дітей, – як ворожий простір, де панують взаємні образи і приниження. Варто, на думку Діми Зіцера, відмовитися від такої проекції. І тоді інструменти взаємодії з іншими людьми будуть зовсім іншими: я можу відійти, я можу обрати інших людей.

“Нікого не треба проламувати. Якщо людина вміє взаємодіяти, у неї виникає багато інструментів, які вона застосовує в різних життєвих обставинах. Це радянський і пострадянський інструмент взаємодії – треба перемогти будь-якою ціною, треба довести аби що там… а далі з’являється ось ця необхідність переломати когось, принизити будь-яким способом”.

Діти повинні вміти взаємодіяти, приймати інших і себе, транслювати власні бажання, об’єднуватися, обирати різні інструменти взаємодії. І цього вони навчаються в дорослих.

Фото: автор –  t.tomsickova, Deposipthotos

Важливо, щоб дитина вміла встановлювати комфортну і безпечну для себе дистанцію на різних рівнях з людьми, каже психотерапевт Катерина Левін.

“Кожна людина переживає не раз у житті конфлікт – як бути у стосунках і не бути поглинутим кимось. Вибір дистанції – це те, над чим ми працюємо все життя. Ми всі потребуємо контактів, ми – частини групи, сім’ї, класу, двору, колективу. Ми не можемо без соціальних зв’язків. Задача людини – знаходити постійно компроміс між близькістю і дистанцією. У цій динаміці ми перебуваємо постійно.

Як наблизитися і при цьому не травмуватися та не травмувати інших своєю любов’ю, яка перетворюється в переслідування і видається за турботу? Цього дитину треба навчати своїм прикладом. Не переслідувати дитину. Не йти на самопожертву, визнавати її автономність, але водночас не бути надто далеким і холодним. Щоб дитина могла підійти – підзарядитися і піти далі”.

БАТЬКИ – ЦЕ БАТЬКИ, А ДРУЗІ – ТО ДРУЗІ

Для дитини важливо мати навички, які дозволять їй встановлювати конструктивні взаємини, які відповідають її періоду життя – і коли вона маленька, і коли стає дорослою. Має бути фізичний простір – двір, гуртки, секції, школа, дача, де дитина знаходить своїх ровесників, з якими вона проводить час.

У різний вік дитини різною є основа для дружби, різний ґрунт. У молодшій школі – це спільні інтереси, або спільна діяльність. Пізніше на перший план виходять ціннісні компоненти.

“Дитині важливо знати, що є хтось такий самий, як вона (а не лише дорослі директивні люди), і хтось, хто слабший за неї – молодші брат, сестра, домашня тваринка – той, за кого вона може турбуватися, по відношенню до кого вона може бути сильною”, – каже Катерина Левін.

Особливість дитячої дружби в тому, що діти разом дорослішають. Саме тому вона часто така міцна. І навіть, якщо в дорослому віці дружбі настає кінець, то всередині людини цей друг дитинства залишається назавжди. “Цей друг дитинства дуже важливий. Це той, з ким ти разом ставав дорослим. Це друг, над яким не має сили час”.

Стандартів і шаблонів якості дружби і кількості друзів немає. Це дуже індивідуально. Дитина може мати одного-двох друзів, починаючи з першого класу, і вона може з ними йти по життю дуже довго. А може щомісяця здобувати нових товаришів. Це все процес.

Важливо те, як ми супроводжуємо дитину в її дружбі, вважає психотерапевт і доктор психологічних наук Віталій Климчук. Не варто давати оцінку друзів – з цим дружи, бо він хороший, а від цього тримайся подалі. Діти самі розберуться, хто хороший, а хто поганий.

“Дуже важливо з’ясовувати, обговорювати, з ким дитина дружить. Їй важливо поділитися з нами – що ви робите разом, що подобається в цій людині, про що спілкуєтеся, чого в неї ти навчилася, що вона в тебе. Таким чином ми розширюємо платформу, на основі якої може будуватися дружба. Запитуючи, обговорюючи і неосудно ставлячись до вибору дитини, ми лишаємо двері завжди відчиненими і завжди є шанс помітити більше”.

Фото: автор –Wavebreakmedia, Depositphotos

Батьки мають бути з дитиною в її переживаннях. Різних. Важливо, щоб дитина відчувала, що вона не одна, поки вона не може бути одна. Щоб дитина відчувала, що в її зіткненнях з життям, світом, в її почуттях, розчаруваннях і образах ми, батьки, – разом з нею. Вдома дитині потрібні ті, на кого можна спертися, хто її підтримає саме з позиції, що вони досвідченіші.

“З рівним можна взаємодіяти, можна дружити, але спираються – на того, хто сильніший”, – каже Віталій Климчук.

На багато питань батьки можуть допомогти дітям знайти відповіді, але в жодному разі не запропонувати вже готові. Батькам важливо помічати ступінь задоволення дитиною свого життя загалом – що в школі, про що думає, в які ігри грає, які малюнки малює.

Також, за словами Катерини Левін, у підлітковому віці в дітей має бути зона таємниці“Якщо між батьками і підлітком немає таємниць, це значить, що дитина не проходить підлітковий вік, як треба”.

ШКОЛА І ДРУЖБА

Дітям у будь-якому віці потрібні мудрі дорослі. Добре, коли вчителі стають для школярів наставниками, провідниками, які не лише можуть допомогти з’ясувати, які здібності є в дитини і як їх краще розвивати. Важливо також бути поряд у потрібний момент, знайти важливі слова і підтримати, коли в дитини життєва проблема чи складність.

Соціалізацію не можна недооцінювати. Школа, гуртки, секції – у дитини повинна бути альтернатива. За словами Катерини Левін, є батьки, які настільки розчиняються в дитині, що їй важко від них сепаруватися. Проте можливість бувати поза домом розширює її картину світу, збагачує ідентичність.

“Дитина вчиться будувати стосунки – з тренером, вчителем музики, однолітками – і це довготривала взаємодія, яка закладається назавжди”.

Вчителям треба слідкувати, щоб дружба одних не шкодила іншим, щоб вона не розколювала колектив. На думку Катерини Левін, у цих ситуаціях викладачам допомагають знання і навички групової динаміки.

“У класу, групи є свої життя, історія. Це сума всіх учасників. Ця історія впливає на всіх. Питання – наскільки вчитель адекватно керує процесами у групі, чи вміє зчитувати поведінку дітей, щоб ефективно і вчасно гасити їхню агресію мирним шляхом, а не репресіями. Як каналізувати їхні хаотичні почуття в конструктивне русло. Бажано, щоб такими навичками володіли всі вчителі”.

ДРУЖНІ СТОСУНКИ І ТЕХНОЛОГІЇ

150 – саме стільки соціальних зв’язків може підтримувати людина. Науковці це називають Числом Данбара – на честь англійського антрополога Робіна Данбара. У 90-х роках вчений припустив, що в різних приматів, від мавп до людини, число соціальних зв’язків не безмежне – воно впирається у “скляну стелю”. Межі дружби визначаються двома факторами: здатністю нашого мозку (неокортексу – області кори головного мозку) обробляти численні стосунки і обмеженнями часу.

Навіть Facebook та Instagram не здатні пробити цю стелю. Здавалося б, завдяки інтернету ми можемо завести друзів у будь-якому куточку світу. Але останні дослідження свідчать: ми однаково залишаємося зачиненими в тій самій невидимій клітці, яка містить не більше 150 людей.

Є ще прошарки Данбара, які формуються під впливом емоційних прив’язок. П’ять – це найближчі люди (родичі, близькі друзі) – ті, на чию підтримку ми можемо розраховувати найбільше. 15 приятелів, включаючи перших п’ять, – це ваше постійне коло спілкування. Далі 50 – добрі знайомі. Тобто 150 – це ті люди, з якими ми спілкуємося принаймні раз на рік. Все, що більше – це знайомі або ті, кого ми можемо впізнати.

Час – головний ресурс у питаннях дружби. 60% нашого часу ми витрачаємо на людей з перших двох прошарків. І саме це, на думку вченого, пояснює, чому сильних зв’язків не може бути надто багато. 24 години на добу не вистачить, щоб пізнати, як слід, тисячу, сто, чи навіть п’ятдесят людей.

Віталій Климчук каже, що технології впливають на наші стосунки і на те як ми взаємодіємо. “Це складне питання, на яке відповіді немає і яке можна вважати відкритим. Тут є і плюси, і мінуси. З одного боку, віртуальний світ зробив нас ближчими одне до одного – ми можемо без проблем взаємодіяти з людьми з усього світу. З іншого боку, він спровокував замикання в наших бульбашках, коли ми формуємо свої закриті товариства”.

Крім того, соцмережі розбалансовують вбудовану в наш мозок дофамінову систему винагород, коли виникає залежність постійно стежити, хто що написав, скільки людей поставили “лайки”.

Існує небезпека і потрапити в ігрову залежність, де вмикається уявна легкодосяжність речей, які в реальному житті подекуди важко отримати. “Там ти можеш бути героєм, перемагати кого завгодно, а тут треба зусилля докладати. Щоб з дівчиною познайомитися, щоб мати друга – треба щось робити”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

9 червня — Міжнародний день друзів

Наші людські взаємини, які ми характеризуємо цим прекрасним словом, настільки унікальні, що ніяке інше слово просто не підійшло би. Дружба — це взаєморозуміння і безкорисливість, щирість і довіра, спільні інтереси і точки дотику. Друг ніколи не залишить у біді і завжди прийде на допомогу. Не буде байдужим, може тільки до дрібниць, які і так всім заважають. Він або вона сповнені відвертості, але немає більш надійної людини, щоб зберегти якусь важливу таємницю. Позитивність дружніх відносин важко заперечити. Вона цінувалася завжди і в усі часи.

Справжня дружба чомусь вважається вкрай рідкісним явищем. На наш погляд це зовсім не так. Деякі, може, поки що не помічають її або ж виставляють занадто високі мірила для визначення її справжності, але в цьому і полягає відповідь — якою мірою будете міряти, такою відміряють вам — і це без компромісів. Дружбу можна легко втратити, але хто шукає — знаходить, адже дружба ні до чого не зобов’язує і зобов’язує до всього. Вона є природньою для нас і більш природньою, ніж ворожнеча. Її природа відома всім — вміння віддавати або ж дарувати те, що є у нас в абсолютному достатку — нашу увагу. Ми всі володіємо нею. Ми часто приділяємо увагу абсолютно незначним речам, не помічаючи тих, хто оточує нас, а саме вони є справжньою цінністю. Дружба між людьми буває самою різною і зовсім не обов’язково підтримувати щоденний контакт, це і не потрібно. Потрібна звичайна увага, якою ми, навіть без шкоди для себе, можемо з легкістю поділитися.

В День друзів ми щиро вас вітаємо ! Бажаємо Вам всіх благ і нехай Ваша дружба ніколи не зникне!

Зі святом Вас, друзі!!!

МЕТОДИКА РОЗВИТКУ НАВИЧОК САМООБСЛУГОВУВАННЯ У ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ В ДОМАШНІХ УМОВАХ

Методика розвитку навичок самообслуговування у дітей з аутизмом, в першу чергу, представлена для батьків. У ній Ви можете ознайомитися з рядом методичних рекомендацій, які виконуються в домашніх умовах.

Методика для батьків.

Корекція аутизму повинна бути комплексною, це факт. А це означає, що навіть в домашніх умовах необхідно продовжувати вплив на певну сферу розвитку дитини. До того ж, основну частину часу дитина проводить вдома і вплив на її поведінку можуть надавати виключно батьки. Саме тому необхідно ознайомитися з основними методичними рекомендаціями, що доступні для широкого кола застосування. У житті дитини з аутизмом батьки найбільш наближені люди. У деяких випадках зв’язок дитини з аутизмом і матір’ю може бути набагато сильніше ніж у дітей середньостатистичних. Це означає, що корекція, виконана батьками, буде набагато результативніше і позитивніше, адже дитина не буде перебувати в стресовій ситуації. Такі стресори типові для дітей з аутизмом і не варто їх недооцінювати. Перебуваючи в несприятливій, на думку дитини з аутизмом, обстановці, дуже знижується рівень її навченості необхідним навичкам і загальна успішність.

Навички самообслуговування у дітей з аутизмом

У зв’язку з особливостями симптоматики цього захворювання розвиток навичок самообслуговування у дітей з аутизмом дуже уповільнений, і в деяких випадках подібні навички можуть бути зовсім відсутніми. Все залежить від глибини захворювання і співвідношення симптоматики з групою хвороби. Існує чотири групи дітей з аутизмом, де перша – найбільш важка, з повною відсутністю навичок самообслуговування і четверта – найбільш сприятлива і піддається корекції. Відсутність самообслуговування у дитини – найбільш гостра тема для батьків, адже саме вони своїми зусиллями компенсують відсутність цієї навички. Тому дана методика розроблена спеціально для використання в домашніх умовах. Насправді батькам буває непросто визначитися зі стратегією поведінки, яка б приносила користь малюкові. Тому ця методика розроблена з урахуванням всіх особливостей поведінки дітей з аутизмом та їх тяжкості захворювання. Вивчити всі рекомендації можливо в контексті популярних методів, що перебувають у відкритому доступі. Провідними з таких методів є: АВА терапія, більш відома на території України як поведінкова терапія, методика Хайскоуп – широко відома в західній Європі, інноваційна система TEACCH.

АВА терапія – найдієвіший метод корекції аутизму

Більш відома назва терапії – поведінкова, адже її основні принципи базуються на засадах поведінкового аналізу. АВА терапія має на увазі безпосередній взаємозв’язок поведінки з навколишнім середовищем. Метод АВА для роботи з дітьми з аутизмом вперше був використаний доктором Іваром Ловаасом в 1963 році. Вчений був представником Каліфорнійського університету. В основі методу лежить ідея про те, що будь-яка поведінка тягне за собою деякі наслідки, і якщо дитині наслідки подобаються, вона буде цю поведінку повторювати, а якщо не подобаються, то не буде. В рамках навчальної програми з методики АВА дитина завжди «ведеться» спеціалістом. Для кожної дитини складається індивідуальний план поетапного розвитку. Плюсом такого методу виступає те, що дитина може освоювати одночасно двітри не пов’язаних між собою навички. Батьки виступають головними направляючими всієї програми, створеної для дитини, адже в подальшому вони повинні виховувати дитину на основі поведінкових принципів навчання.

Методика розвитку навичок самообслуговування у дітей з аутизмом в домашніх умовах

 Можливі проблеми, пов’язані з розвитком навичок самообслуговування.  Перелік необхідних навичок самообслуговування для дитини з аутизмом.  Методи впливу на розвиток навичок самообслуговування у дітей з аутизмом.  Методичні рекомендації для розвитку кожної з необхідних навичок самообслуговування.  Розвиток навичок самообслуговування у дітей з першою групою аутизму.  Стимульний матеріал, необхідний для реалізації методів розвитку навичок самообслуговування.  Додаток 1. Таблиця відповідностей методів і стимульного матеріалу.  Список використаних джерел.

Можливі проблеми, пов’язані з розвитком навичок самообслуговування

Найчастіше, аутизм провокує не тільки відсутність навичок самообслуговування, а й повне небажання і байдужість малюка до придбання цих навичок. Можуть зустрічатися такі особливості: дитина може не реагувати на мокроту, і не скаржитись на те, що забруднила штани, дитина не одягається самостійно і може так і залишитися сидіти зі спущеними штанами, поки хтось їх не підтягне. Так само буває у разі, коли необхідно роздягтися – дитина може сидіти в куртці до тих пір, поки її хтось з неї не зніме. Дитина може чинити опір, коли їй необхідно почистити зуби і не підпускати нікого, що б їй їх почистили. Подібна ситуація відбувається і з миттям волосся. Також дитина може зовсім не намагатися їсти самостійно, або робити це тільки певними приладами і тільки з певною їжею. У деяких випадках діти навіть відмовляються ходити пішки, вимагаючи, щоб їх возили в колясці, як раніше. Також діти з аутистичним спектром можуть тривалий час відмовлятися від горщика і не проситися в туалет. Наприклад, типовою поведінкою може бути: істерики і капризи під час прогулянки, коли батьки виводять дитину гуляти пішки, дитина може їсти виключно виделкою і тільки їжу жовтого кольору. Можливий вкрай протилежний варіант – дитина не реагує на такий сильний стимул, як бажання піти в туалет. Вона не проситися і не звертає увагу, коли намочила штани. Такі особливості, виражені в відсутності навичок самообслуговування, обумовлені загальними симптомами аутизму. Найчастіше у дітей бувають проблеми з розвитком моторики – через це їм складно впоратися з процесом одягання, роздягання і зав’язування шнурків. Але дрібна моторика, одна з тих навичок, яка відмінно піддається корекції і через деякий час дрібна моторика може стати сильною стороною дитини. Також подібна поведінка може виникати, коли в зв’язку з віком, у дитини формуються новоутворення, наприклад, самостійне ходіння. Дитині з аутизмом дуже складно повністю відмовитися від її колишнього середовища пересування, тому, навіть коли малюк навчитися ходити від прагнутиме назад у коляску. Також це пов’язано з наявністю страхів у дітей з аутистичним спектром, так як візок є для них безпечним, перевіреним середовищем, а навколишній світ зовсім незнайомий і лякаючий. Відсутність абстрактного мислення, неточності сприйняття і особливості чутливості відображаються на поведінці дитини і розвитку її навичок самообслуговування. Серед дітей з аутизмом зустрічаються гіпочутливі діти – на яких не діють навіть найсильніші подразники, і гіперчутливі – які дуже болісно переносять різні гучні звуки, яскраві спалахи і т.д. Гіпочутлива дитина не буде реагувати на мокроту і проситися в туалет, а гіперчутлива – не зможе самостійно їсти, так як буде постійно боятися забруднитися. Для батьків дуже важливо дотримуватися балансу у процесі розвитку навичок самообслуговування у дитини з аутизмом. Ви повинні допомагати дитині тоді, коли це дійсно потрібно, але не робити те, що вона може робити сама. В одній з наукових книг про виховання дитини з аутизмом, а саме «Діагностика і лікування аутизму», Д. Н. Ісаєв писав: «Ваша допомога дитині максимальна, якщо Ваше ставлення до неї гнучке. Це означає, що Ви допомагаєте їй тоді, коли вона потребує Вашої допомоги, а Ваша допомога не більше і не менше того, що потрібно в даний момент дитині. Ваша допомога не повинна підміняти активність дитини. Буде дуже добре, якщо Ви вимагатимете від неї те, що вона знає і в достатній мірі вміє робити. Ваше знання дитини дає Вам можливість визначити, що дитина робить добре, що вона тільки починає освоювати, а що не вміє зовсім. У першому випадку в залежності від ситуації Ви можете похвалити, у другому – допомогти, в третьому — уникнути непосильних для дитини, а тому – травмуючих її, вимог. Добре, якщо Ви приймаєте до уваги не тільки те, чого Ви хочете досягти у дитини, а й існуючі зараз труднощі. Мірою успішності Вашої роботи буде, в першу чергу, не наближення до ідеалу, а подолання існуючих труднощів. Це забезпечить найкращу підтримку дитині з Вашого боку. Вона потребує заохочення, зразків правильної поведінки. Ваше засудження вводить дитину в розгубленість, тоді як тепло і ласкава підтримка – допомагає їй»

Перелік необхідних навичок самообслуговування для дитини з аутизмом

Для того, щоб процес розвитку навичок самообслуговування у дитини з аутизмом був успішний необхідно чітко визначити з якими навичками її слід знайомити:

 Навчити дитину самостійно користуватися всіма столовими приборами;

 Навчити дитину самостійно тримати чашку та пити, тримаючи її однією рукою;

 Навчити дитину користуватися серветками і мити руки перед і після їжі;

 Навчити дитину користуватися горщиком;

 Навчити дитину самостійно підтягувати штани;

 Навчити дитину вдягати светри і штани;

 Навчити дитину роздягатися і переодягатися;

 Навчити дитину проситися на горщик;

 Навчити застібати взуття, зав’язувати шнурки і після знімати взуття.

Однією з причин проблем з розвитком навичок самообслуговування у дітей з аутизмом є те, що у них відсутні навички наслідування і імітації дій дорослих. Тому однією з найважливіших цілей є те, що необхідно навчити дитину повторювати Ваші дії. Користуючись основними принципами розвитку Л. С. Виготського, можна сказати, що структури кожного з рівня навичок з моменту народження і до кінця життя спочатку повинні перейти з внутрішнього розуміння в зовнішні прояви, а потім бути засвоєні і автоматизовані, створюючи базу для подальшого успішного розвитку загалом. При цьому стимулом – засобом для засвоєння структур кожного рівня, є абсолютно різні (специфічні для кожного рівня) способи впливу, які присвоюються дитиною як індивідуальні психотехнічні прийоми і, таким чином, закріплюють певний механізм поведінки (що відповідає одному з рівнів регуляції). Ми можемо говорити про те, що чутлива сфера людини, так само, як і когнітивна, проходить шлях культурного розвитку, соціалізації. З цієї точки зору робота по організації поведінки дитини – це перш за все формування структур кожного з рівнів чутливої регуляції і налагодження взаємодії між ними. Необхідні чутливі структури формуються завдяки відпрацюванню відповідних стереотипів поведінки. Займаючись з дитиною з аутизмом Ви повинні чітко визначити план своїх дій, діяти поетапно і не поспішати. Не можна квапити дитину і перенавантажувати, це може призвести до негативізму з її боку і втрати вже наявних навичок. Дуже важливо не тиснути на дитину і спостерігати за її реакцією на стимули, стежити за її настроєм. Також дуже важливо спілкуватися з дитиною та пояснювати їй сенс всіх виконаних дій. Коли Ви склали план розвитку дитини і ввели його в план дня, попередьте про це дитину. Запитайте про її настрій, але не дозволяйте відхилятися від плану корекції. Пам’ятайте, що для більшої результативності необхідно упиратися на вже наявні навички дитини і, виходячи з цього, починати заняття. Опрацюйте те, що дається дитині, похваліть її – це стане позитивною мотивацією і запорукою гарного настрою дитини.

Методи впливу на розвиток навичок самообслуговування у дітей з аутизмом

Методика «Хайскоуп» – ця програма найбільш відома в зарубіжних країнах. Її основна ідея полягає в тому, що з малих років слід прищеплювати дитині самостійність і відповідальність за його дії. Адаптація «Хайскоуп» для занять в домашніх умовах і з дітьми з проблемами в розвитку отримала назву «М’який старт». Скелетом методу виступає схвалення прагнення дитини до незалежності. Згідно з цим методом батьки повинні надати дитині можливість самостійного вибору, організовуючи світ навколо нього таким чином, щоб вони не були абсолютно залежні від батьків. Батьки створюють сприятливе середовище для розвитку, таким чином виходить, що метод базується на створенні необхідної розвиваючого середовища для дитини і передбачає право вибору за ним. Приступаючи до розвитку дитини за програмою «Хайскоуп», дорослі повинні забезпечити дитину особистими предметами самообслуговування, ідентичними предметів дорослої людини: особистої посудом, ганчірочкою, інструментами, навіть особистим пилососом, щіткою для одягу і взуття і т. д. Ця система вимагає великої уваги до діяльності дитини і практично повної самовіддачі дорослого. Ця програма повинна реалізовуватися домочадцями, а не тільки на спеціальних заняттях в розвиваючому центрі. Для виконання завдань дитині доведеться оперувати з предметами – перекладати, накладати, виймати, пересипати, перебирати пальцями і т.д. Тому дитину до початку роботи за програмою потрібно навчити розуміння і здійснення простих дій: візьми, поклади, натисни, стоп, підніми, дай руку і т.д. Дорослий починає постійно своїм прикладом показувати, що і як треба робити. При цьому дорослий короткими повторюваними фразами коментує.

Застосовуючи цей метод рекомендують дотримуватися відповідного плану: 1. Пропонувати дітям для ігор та занять безліч різноманітних матеріалів для експериментування, використовуючи в основному побутові предмети.

2. Надавати їм вільний вибір занять.

3. Розмовляти з ними і дозволяти їм розмовляти під час гри.

4. Пропонувати допомогу і підтримку у вирішенні проблем, але не давати вказівок і не вирішувати проблеми за дітей.

Відносно такого методу розвитку дитини з аутизмом, автор класифікації по градації груп аутизму, О. С. Нікольська писала: «Помічено, що досить часто батьки аутичних дітей доглядають за ними мовчки, мало тримають їх на руках, рідко з ними грають. Справа тут навіть не в особливій стриманості батьків; швидше за все, це відбувається тому, що дитина недостатньо їм відповідає. Дійсно, неможливо говорити «в порожнечу», дуже важко грати з дитиною, не отримуючи від неї явного емоційного відгуку. У той же час, як ми вже говорили, важливо пам’ятати, що саме така дитина найбільше потребує тактильного контакту, ласки, наших словесних коментарів, і вірити, що через деякий час вона теж почне відгукуватися, заражатися нашими реакціями, і тоді ситуація стане більш нормальною: сама дитина зможе емоційно підтримувати нас у взаємодії. Коментар при цьому, як правило, не містить нічого особливого – найпростіші, звичайні слова, руху, дії найкраще передадуть наші почуття. Головне – це намагатися проживати разом з дитиною, докладно, зі смаком, всі деталі, подробиці його життя. Коли мати говорить зі звичайним немовлям, радіючи з того, як воно прокидається, вмивається, реагує на цокання годинника, дивиться у вікно або в дзеркало, перебирає іграшки, слова і інтонації приходять самі. Однак аутична дитина потребує таких ритмічно організованих, емоційно насичених коментарів не тільки в дитячому, а й в значно більш пізньому віці».

АВА терапія ( «Applied Behavior Analysis» або «Behavior Modification») — відома в Україні як «Поведінкова модифікація». На сьогоднішній день АВА терапія найбільш результативна методика в контексті корекції аутизму. Вона ідеально підходить для того, щоб прищепити дитині необхідні навички самообслуговування. Ця методика не передбачає ініціативності дитини, вона абсолютно протилежна попередньому методу. Головною особливістю АВА терапії є те, що дорослий досить жорстко керує діяльністю дитини, аж до 10 жорстких заходів. В рамках навчальної програми за цією методикою дитина – завжди ведений, його свобода і ініціативність обмежені вибором батьків. При всій строгості навчальної програми за методикою АВА, варто зауважити, що тільки вона підходить для важких форм аутизму. Батьки, які використовують АВА терапію не чекають, коли дитина захоче навчитися загвинчувати кришки баночок. У дитини немає вибору – його рукою показують рухи і закріплюють рухи до тих пір, поки дитина самостійно не зможе виконати навик. При цьому закріпленим навик вважається тільки тоді, коли дитина зможе виконувати цю дію без помилок в не менше ніж 80% ситуацій. В рамках методики АВА дитині можна і навіть потрібно насильно показати, як робиться ту чи іншу дію. Плюсом цієї методики є те, що не потрібно використовувати додаткові пристосування і дитина вчитися маніпулювати загальнодоступними побутовими предметами. Методика АВА, хоча і дає неймовірно високі результати навіть у випадках з важкими дітьми, вимагає від батьків міцних нервів, так як по ходу занять доведеться переступати через негативізм і істерики дитини. За методикою АВА спочатку ми вчимо дитину виконувати окремі дії – потерти моркву на тертці, пропилососити підлогу, скласти брудний посуд в раковину, а в міру нарощування процедур, які може вільно виконати дитина, окремі дії зв’язуються в повну картину. Відомі випадки, коли діти з синдромом Дауна або аутизмом, навчившись ряду корисних домашніх навичок, практично повністю знімали з батьків турботи по дому, що дуже полегшувало життя і покращувало емоційних настрій в сім’ї. Проте слід відштовхуватися від індивідуальних особливостей дитини, але не упиратися на стереотипії в її поведінці. Ліблінг М. М. висловлювала таку думку, щодо системи навчального виховання дітей з аутизмом: «Починаючи з 70-х років фахівці все більше схиляються до того, що головне лікування дитини з аутизмом – це лікування навчанням. Нам хотілося б, проте, уточнити це формулювання. Справа в тому, що таку дитину недостатньо просто вчити: ми знаємо, що навіть успішне накопичення нею знань і вироблення навичок самі по собі не вирішують її проблем. Як ми вже говорили, розвиток дитини з аутизмом не просто затриманий, він спотворений: порушена система смислів, що підтримують активність дитини, що направляють і організують його відносини зі світом. Саме тому їй і важко застосовувати в реальному житті наявні у неї знання і вміння. Таким чином, мова скоріше повинна йти про лікувальне виховання, завданням 11 якого є, перш за все, розвиток осмисленого взаємодії дитини з навколишнім світом».

Система TEACCH — це інноваційна система, в основі якої лежить чітке планування і навчання дитини побутовим навичкам в звичній і незмінній для неї обстановці. При повному дотриманні методики, дитина вільно обслуговує себе в своєму будинку, так як знає, наприклад, де лежать ложки, ганчірки, тарілки. Але варто переставити тарілки і каструлі місцями або, що часто буває, потрапити дитині в незвичайну обстановку – вона вже губиться. Наприклад, дитина, чудово витираючи калюжку в будинку, не може це зробити у бабусі в гостях або в кабінеті психолога. Але для дітей, у яких зорове сприйняття превалює, а в зв’язку з особливостями формування психіки ініціативність відсутня, ми можемо взяти з цієї системи дуже розумну ідею розкладу дня за картками. Відзначимо, що ця система дуже зручна для немовленнєвих дітей. Отже, необхідно завести ілюстрований розклад, що показує, як організований день дитини, чим вона повинна займатися зараз і в найближчому майбутньому. Розклад дня малюка або дитини на ранній стадії корекції покриває тільки кілька годин, для віку 6-7 років – вже півдня. Візьміть дошку або лист картону, заламінуйте, і закріплюйте на ньому за допомогою скотча малюнки предметів, фотографії – будь-які картинки, які підходять по ситуації. Розклад має «читатися» зліва направо і зверху вниз. Кожна дія і ситуація отримує своє кодове зображення. Скачайте з Інтернету або ж використовуйте різні малюнки з графічних редакторів. Наприклад, для позначення прийому їжі, використовуйте схематичний малюнок тарілки, для сну – ліжка, для купання – води, що ллється з душу, для миття рук – руки з милом. Там, де символьні зображення підібрати не можна, візьміть фотографії або картинки з журналів. Для приходу бабусі в гості – фотографію бабусі в дверях, а для походу до лікаря — фотографія лікаря. Для опису життя дитини 3- 4 років, як правило, вистачає 30 карток. Якщо відбувається щось несподіване, використовуйте знак оклику як символ зміни початкових планів. Для дітей з розвиненим інтелектом в 7-8 років картинки почніть підписувати словами, а по ходу прибирайте картинки, залишаючи тільки написи. Ближче до підліткового віку всі малюнки вже повинні бути замінені словами. Протягом дня звертайтеся до розкладу разом з дитиною. Коли дитина закінчує якесь заняття, знімайте з дошки відповідний малюнок. Початок і кінець якихось важливих справ позначайте яскравими сенсорними дійствами. Наприклад, початок уроку позначте появою в кімнаті спеціального стільця, який використовується тільки для занять. Нехай початок купання позначається дзвінком дзвіночка, а укладання в ліжко знаменується появою в ліжку ведмедика. Відносно такого планування Микольська О. С. писала: «Світ організовується для них як набір окремих, певним чином освоєних ситуацій; навик, вироблений в одній із них, залишається жорстко прив’язаним до її конкретних умов, тому, переходячи з однієї ситуації в іншу, дитина часто не може перенести свої знання і вміння. Зрозуміло, що в цих умовах важко розвиваються її уявлення і про власне минуле і майбутнє, і про причинно-наслідкові зв’язки в тому, що відбувається навколо, а також можливість активно прогнозувати розвиток подій і планувати власні дії. Як і спеціальні заняття, все сімейне життя повинно сприяти дитині в розвитку її відносин зі світом. Близько можуть допомагати їй підвищити активність, розширити досвід взаємодії з середовищем, створити більш детальну і в той же час більш повну і зв’язну картину світу. Все це і створить ґрунт для перенесення в повсякденне життя нового, більш складного досвіду організації взаємодії, який дитина вперше отримує на спеціальних заняттях. Упорядковане, передбачуване життя допомагає організувати поведінку дитини, уникати труднощів в переключенні з одного заняття на інше, можливих імпульсивних дій, виникнення страху, агресії, самоагресії. Спочатку режим дня повинен спиратися на чітку організацію дитини в просторі. Якщо для кожної домашньої справи існує цілком визначене, звичне місце, то саме переміщення дитини дозволить їй легше переключитися на наступне заняття. Несподіванка, новизна можуть вводитися в його життя тільки поступово, на основі вже сформованої, детально осмисленої картини світу, в якій для дитини вже існує минуле і майбутнє».

Методичні рекомендації для розвитку необхідних навичок самообслуговування

Вчимо дитину мити руки

В першу чергу у дитини повинна закріпитися позитивна мотивація. Діти з аутизмом дуже люблять воду, тому в якості позитивної мотивації доцільно використовувати ігри у воді. Наприклад, спробувати зловити руками рибку – коли дитина буде рухати руками у воді буде відбуватися стимуляція розвитку дрібної моторики і тактильна стимуляція. Це залишиться у неї в пам’яті як щось приємне. Потім можна використовувати переливання води, а пізніше ввести в гру мило. Наприклад, гра «Злови мило». У деяких випадках, щоб зацікавити дитину і сконцентрувати її увагу рекомендують фарбувати воду в різні кольори. Гра з кольоровою водою дарує дитині позитивні асоціації і після таких ігор вона не буде чинити супротив процедурі миття рук. Після того, як ви домоглися позитивного ставлення дитини до необхідної процедури проведіть інструктаж. Повторити потрібно багато разів, коротко і точно – не вживайте метафори або двозначні вирази. Потім можна взяти руки дитини і продемонструвати їй як треба мити ручки. А після – поступово відпускати, супроводжуючи процедуру виключно повторенням інструктажу. Необхідно включити цю навичку в режим дня дитини.

Вчимо дитину вдягати штани

Для початку рекомендують взяти штанці на резинці, так як вони легше надягаються і не мають додаткових застібок. У цій ситуації важливо виробити у дитини навик імітації. Перш ніж просити дитини надягати штани самостійно, ви можете попросити її потренуватися на ляльках або іграшках. Коли дитина засвоїть рухи, які для цього необхідно зробити, переходите на навчання цьому навику, безпосередньо на ній. У деяких випадках рекомендують використовувати сенсорні іграшки з резинками і зав’язками, для того, щоб дитина могла звикнути до таких предметів і навчився ними управлятися і маніпулювати. Потім слід виробити у дитини ланцюжок дій для виконання цієї задачі. Повторювати ланцюжок потрібно в середньому 5 разів, для відпрацювання автоматизації досвіду. Для того, що б у дитини була позитивна мотивація – зацікавте її, використовуйте гри зі шнурівками і сенсорними мішечками, також можете придумати заохочення.

Вчимо дитину застібати черевики

Для навчання цьому виду діяльності рекомендують використовувати різні тактильні тренажери. Це можуть бути тренажери з липучками, шнурівкою, змійками. Дитина повинна відчути всі можливі варіанти бар’єрів і вивчити їх. Це підготовчий етап. Проводячи його в контексті гри, ви можете виробити в дитини позитивну мотивацію і зацікавленість у цьому навику. Дуже важливо давати їй послідовну вербальну установку – інструктаж. А також продемонструвати на власному прикладі правильне виконання дії. У деяких випадках корисно використовувати методи АВА терапії і керуючи рухами рук дитини продемонструвати їй правильний варіант виконання необхідної дії. 14 Дуже важливо ввести такі заняття в режим дня дитини і довести виконання дії до автоматизації, в такому випадку дитина набуває нову навичку.

Вчимо дитину витирати рот серветкою

Для реалізації розвитку цієї навички рекомендують використовувати ігрове навчання. Ви повинні вибудувати для дитини послідовний алгоритм дії, в ході якого буде зрозуміло для чого, чому і як він повинен витирати рот серветкою. Рекомендують використовувати наступні ігри: імітація чаювання, імітація приготування їжі, імітація обіду. При цьому повинно бути детальний опис процесу. Показуйте на своєму прикладі, як потрібно робити це правильно, які повинні бути рухи і який результат. Використовуйте дзеркала — дитина повинна бачити, як вона виглядає до того, як витерла рот серветкою і після. Поясніть їй в чому різниця, використовуючи короткі, чіткі, однозначні висловлювання. Не забувайте хвалити дитину за її успіхи, це теж служить своєрідною мотивацією. Пам’ятайте, що навик потрібно довести до автоматизму, а імітаційні ігри повинні передувати тим моментам, після яких потрібно зробити цю дію.

Розвиток навичок самообслуговування у дітей з першою групою аутизму

Як вже було вище описано діти з першою групою аутизму найбільш складно піддаються корекції, а значить розвиток навичок самообслуговування більш делікатний і тривалий процес. Батьки повинні розуміти, що в основі успішної корекції лежить їх наполегливість і завзятість. Потрібно бути готовими до того, що це займе не мало часу і потребуватиме вагомого вкладення зусиль. В першу чергу слід орієнтувати дитину на спроби імітації поведінки дорослого, для цього слід дотримуватися наступних рекомендацій:

 Пояснюйте дитині необхідну інформацію тільки тоді, коли бачите, що він орієнтований на вас і у вас є контакт, іншими словами — коли дитина звертає на Вас увагу.

 Все що ви пояснюєте має звучати повільно, чітко, і ясно, тими словами, які дитина розуміє і на які реагує. Вам доведеться повторювати інформацію багато разів перш ніж дитина її засвоїть.

 Якщо ви щось просите, то вказівка дана дитині повинно бути коротким, простим і зрозумілим.

 Якщо Ви просите дитини вчинити будь-яку дію, ви завжди повинні демонструвати, то що Ви у нього просите. Наприклад, якщо ви просите дитину підняти одну з іграшок, промовляючи це Ви повинні підняти одну з іграшок. Дії повинні бути наочними.

 Виконуйте всі побутові справи дитини з ним на пару, іншими словами, застібаючи йому курточку, беріть його ручки і підтримуючи своїми показуйте, що Ви застібаєте її разом.

 Хваліть дитину і заохочуйте виконання ним дії.  Коли Ви помітите, що дитина вільно виконує дії разом з Вами, поступово відпускайте його ручки, що б він навчався виконувати дію самостійно, не забувайте підбадьорювати його.

Не кричіть на дитину і не застосовуйте силу — дуже важливо дати зрозуміти дитині з аутизмом, що світ навколо не такий поганий і ворожий і що є ті, хто здатний його підтримати.

Для того, щоб навчити дитину з глибокої формою аутизму самостійно харчуватися рекомендують прислухатися до наступних рекомендацій:

В першу чергу необхідно привчити дитину їсти виключно за столом. Для цього щодня саджайте дитину на одне і теж місце і обов’язково самі сідаєте поруч, що б дитина могла звикнути до місця.

 Для того, щоб дитина навчилася їсти за столом, він не буде їсти поза столом. Не потрібно годувати його в ліжку або пригощати солодощами під час гри, тоді він просто не буде розуміти потреби і точно перепризначення обіднього столу. Давайте їжу виключно за столом, навіть якщо це не обід, покличте дитину до столу і покладіть солодощі на стіл.

 Пам’ятайте, для того, щоб дитина пообідав, він повинен хотіти їсти. Тому складіть розклад всіх прийомів пиши, позитивно позначається складання розкладу разом з дитиною, прислухайтеся до його бажанням. Після, суворо дотримуйтеся розкладу.

 Існує ризик того, що дитина буде кидатися їжею за столом і використовувати предмети не за призначенням. Для цього рекомендують використовувати вправу по утриманню предметів в руці дитини. Коли малюк візьме ложку в руки, візьміть його ручку з ложкою і утримуйте декілька секунд, що б він звик, після почніть його так годувати, поки не побачите, що він готовий їсти самостійно. Тоді відпустіть його руку.

 У деяких випадках рекомендує проводити вправи, що імітують процес загарбання їжі ложкою.

Для того, щоб навчити дитину мити руки рекомендують використовувати наступні дії:

 Необхідно чітко розмежувати процес миття рук для дитини, а саме виділити основні етапи і пояснити їх йому: підняти рукава, щоб їх не замочити, відкрити кран, взяти мило, намилити руки, змити мило, вимкнути кран, витерти руки, опустити рукави.

 Рекомендують починати навчання цьому навику з останнього етапу, а саме з витирання рук.

 Також рекомендується проговорити всі дії у віршованій формі, так вони краще запам’ятовуються. На просторах інтернету Ви можете зустріти безліч віршів, призначених спеціально доя навчання навичкам самообслуговування. Для того, щоб навчити дитину чистити зуби Ви можете використовувати наступні рекомендації:

 Дуже важливо, щоб дитині подобалася його зубна щітка, вона повинна бути м’яка і приємна на дотик.

 Спочатку почніть демонструвати йому всі дії без зубної пасти.

 Виконуйте руху тримаючи руку дитини і коментуючи детально їх суть і послідовність.

 Проробляйте процедуру пояснюючи навіть найменші деталі.

 Робіть так близько трьох місяці, щодня.

 Коли побачите, що дитина сприяє процедурі, дозвольте йому робити її самостійно, прибравши руку, але продовжуйте давати словесні вказівки.

Для того, щоб привчити дитину з першою групою аутизму до горщика прямуєте згідно з наступними рекомендаціями:

 Відмовтеся від памперсів в домашній обстановці.

 Привчіть ходити в туалет під час певних моментів, наприклад, перед сон або після пробудження.

 Поспостерігайте, як часто дитина ходить в туалет і складіть приблизний графік «за пів години до» і в цей час водите його в туалет. Спостерігати потрібно не менше ніж три тижні, не менше — це дуже важливо.

 Для початку, не потрібно змушувати дитину сидіти на горщику довго — він повинен сидіти трохи менше, ніж взагалі може всидіти на одному місці.

 Важливо, щоб після дитина не вставала самостійно, а тоді, коли його просив дорослий.

 Придумайте будь-які заохочення і не забувайте хвалити дитину за його успіхи.

Відносно особливостей дітей з першою групою аутизму В.В. Лебедінський, відомий психолог і автор всесвітньо визнаної класифікації груп відхилень психічного розвитку, висловлював таку думку: «Така дитина не має активних форм аутистичного захисту. Проте вона найбільшою мірою закритий від емоційних контактів з людьми. Пасивні негативні дії автоматично виводять таку дитину з понад напруженою, травмуючої його ситуації емоційного контакту. У цих умовах робота по встановленню контакту повинна йти особливо обережно. На першому етапі важливо відновити у дитини потребу в тактильному і емоційному контакті з дорослою людиною. Пряма спроба залучити дитину в емоційний контакт, назвати по імені, взяти його на руки викликає у нього стан дискомфорту. Тому першим завданням є зняття загальної негативної оцінки дорослого людини дитиною. Для цього необхідно зменшити напругу ситуації контакту. Протягом якогось, можливо, довгого часу, дорослий, який хоче домогтися розташування дитини, не повинен прямо дивитися на нього, прямо звертатися до дитини словом або жестом. Спочатку треба дати дитині можливість звикнути до нейтрального присутності дорослого-людини, перестати відчувати дискомфорт. Зовнішніми ознаками такого дискомфорту є прагнення дитини піти з кімнати, повернутися спиною до всіх. Па перших порах йому не можна перешкоджати в цьому. Як правило, він повертається сам, а насильницьке утримання дитини тільки збільшує його прагнення піти. Характерним також є поява в рухах і вокалізації дитини більшою різкості, напруженості, посилення, прискорення його безцільного «мотання» по кімнаті Дочекавшись, коли її поведінка стане простішим, дорослий повинен обережно дати зрозуміти дитині, що знаходиться тут все ж заради нього. Звернення жестом і словом поки ще виключається, можливі тільки рідкісні короткі погляди в бік дитини (краще, якщо очі не будуть широко відкриті), посмішка. При випадковій зустрічі поглядів дорослий повинен негайно відвернутися добре, якщо це станеться швидше, ніж відвернеться дитина. У цих умовах з’являється велика ймовірність того, що дитина в своєму польовому поведінці поступово почне епізодично наближатися до дорослого, торкатися його. Це означає, що вона перестав оцінювати дорослого тільки негативно. Якщо це сталося – дорослий може поставити наступне завдання встановлення до себе позитивного ставлення. Він може почати рухатися по кімнаті поруч з дитиною. Така дитина в процесі польового руху часто стрибає зі стільця на стілець, дереться по меблів, і можливість спертися на «щось» рухається поруч виявляється для нього речі. Поступово він починає сам тягнути руку для опори, і це є знаком, що можна почати збільшувати дозу тактильного контакту, все більш активно підтримувати дитину і, нарешті, почати переносити його через перешкоди. Утримувати при цьому дитину на руках не рекомендується Відчувши наростання у нього м’язового напруги, треба відпустити його, не чекаючи моменту, коли він почне вириватися. Це дозволить дитині відчувати себе на руках все більш вільно».

Стимульний матеріал, необхідний для реалізації методів розвитку навичок самообслуговування

 BUSYBOARD «ХВИЛЯ-5» Цей тренажер справжня знахідка для батьків.

Всі пристосування, необхідні для розвитку навичок самообслуговування, які ви шукали зібрані на одній дошці. На дошці присутні: липучки, заклепки, ґудзики, змійка, шнурівка, різноманітні види пряжок і затискачів. Всі вони імітують подібну фурнітуру на одязі дитини. Таким чином малюк зможе тренуватися під вашим керівництвом або ж просто гратися і при цьому освоювати нову навичку. Дитина буде вивчати різні матеріали і їх дії, розроблятиме дрібну моторику, навчитися правильно управлятися цими предметами. Ви навіть можете відточити ці навички до автоматизму. Різноманітність і барвистість приваблює дитину, йому цікаво проводити час за таким заняттям, що істотно полегшує завдання для батьків. Завдяки такій дощечці дитина зможе освоїти: застібання взуття на липучку, на змійку, на шнурівку, на пряжку. Дитина навчитися самостійно застібати і розтягувати куртку, поправляти капюшон, затягувати кишені. Також дитина навчитися поводитися з блискавкою, навчитися застібати штани. Це відмінний тренажер для придбання всіх необхідних навичок для самостійного одягання і роздягання. Такі дощечки призначені не тільки для закріплення одного навику, існує ціле розмаїття. Бізіборд або по-іншому розвиваюча дошка Монтессорі може включати на своїй поверхні різні закріплені предмети. Це можуть бути різні звукові елементи, кнопки, які включаються і вимикаються, дзвінки, дверні замки і ручки, липучки, блискавки, застібки та багато іншого. Компактність дощечки дозволяє використовувати її в домашніх умовах.

 МОДУЛЬНИЙ ОРГАНАЙЗЕР З ГРИФЕЛЬНИМИ ДОШКАМИ НА КОЛЕСАХ

Це найоптимальніше рішення для використання в домашніх умовах. Організатор дуже місткий і там Ви зможете укомплектувати всі необхідні приналежності для розвитку дитини. Це рухливість робить його зручним і функціональним. На задній стороні органайзера перебувати грифельна дошка, яку можна використовувати під час занять з дитиною. Ви самостійно, одні рухом зможете повернути органайзер і відвести в потрібне місце, з усім необхідним матеріал і починати заняття. За допомогою грифельної дошки ви можете проводити різні ігри, або, що дуже важливо для процесу розвитку навичок самообслуговування у дитини з аутизмом — це може стати місцем його розкладу. Дозвольте дитині самостійно або разом з вами скласти на цій дошці свій розпорядок дня і слідувати йому. Ви можете кріпити на дошку різні картки і фотографії, можете з легкістю змінювати завдання. Головне, що ви економите сили, місце і все що вас потрібно завжди перебувати під рукою. Такі пристосування дуже радують дітей, адже спостерігати за переміщенням дуже цікаво. Якщо для дорослого це просто органайзер з необхідними речами, то для дитини це може стати позитивною мотивацією, де буде знаходитися джерело його речей, і всі вони будуть «приїжджати» до нього, хто тільки він виконати всі пункти розкладу.

 Пісочний годинник 10 ХВИЛИН, ПРОСТИЙ

Такий предмет може стати відмінним атрибутом будь-яких побутових дій. Ви можете зацікавити дитину і показати йому як довго він повинен виконувати ту чи іншу дію. Наприклад, чистити зуби, пообідати. Скільки часу він повинен просидіти на горщику. Це найпростіший прилад для відліку проміжків часу, що складається з двох судин, з’єднаних вузькою горловиною, один з яких частково заповнений піском. Час, за яке пісок через горловину пересипається в іншу посудину, може становити від декількох секунд, до декількох годин. В даний час пісочний годинник використовуються при проведенні деяких лікарських процедур, в фотографії, а також в якості сувенірів. Недоліком пісочного годинника є короткий інтервал часу, який можна виміряти за їх допомогою. Годинники, які поширені в Європі, зазвичай були розраховані на роботу протягом півгодини або години. Зустрічалися годинник, що працюють протягом 3 годин, дуже рідко — 12 годин. Для збільшення інтервалу вимірювання складалися набори пісочного годинника в одному корпусі (футлярі). Точність пісочного годинника залежить від рівномірної зернистості і сипучості піску, форми колби, якості її поверхні. Колби заповнювалися відпаленого і просіяний через дрібне сито і ретельно висушеним дрібнозернистим піском. В якості вихідного матеріалу також використовувалися мелена яєчна шкаралупа, цинкова і свинцева пил. При тривалому використанні точність пісочного годинника погіршується через пошкодження піском внутрішньої поверхні колби, збільшення діаметра отвору в діафрагмі між колбами і дроблення піщаних зерен на більш дрібні.

 НАБІР ВКЛАДИШ «ОДЯГНИ КІШЕЧКУ» / «ОДЯГНИ ВЕДМЕДИКА»

Набір складається з різних вкладишів, які представляють собою різні предмети гардероба. Є два варіанти, з кішкою і з ведмедиком. Іграшка навчить дітей збирати пазл і підбирати одяг за кольором, формою і орнаментом. У наборі безліч одягу і кішечки з різними виразами обличчя – від веселого до сумного. Дитина зможе створювати образи і отримувати масу позитиву. Така іграшка буде відмінно стимулювати розвиток навичок самообслуговування, а саме – одягання. Дитина засвоїть всі ази того, який одяг ставитися до якої частини тіла і більше не буде проблеми, коли дитина одягає штани замість светра. Ви можете ознайомити дитину з правилами, яких необхідно дотримуватися одягаючись, також зможете наочно продемонструвати йому даний інструктаж. Дітям дуже подобається така гра і часто вона мотивує їх до подальших дій. Дитина сама захоче переодягнутися або покрасуватися біля дзеркала, також, як і його улюблений герой. Освоївши всі правила, дитина легше буде переносити момент навчання, безпосередньо пов’язаний з його одягом і тілом. Важливо, щоб дитина грала разом з дорослими і ті могли пояснювати їй значення кожної зробленого дії. Завдяки тому, що зображення звірів має різний емоційний настрій, можна навчати дитину за допомогою такої іграшки і іншим корисним навичкам. Дитина навіть зможе засвоїти для себе настрій, якому відповідав би певний образ, що дуже позитивно позначиться на її розвитку в цілому, щоб дитина грала разом з дорослими і ті могли пояснювати їй значення кожної зробленої дії.

 ІГРОВИЙ НАБІР «ЧАЮВАННЯ»

Набір призначений для засвоєння дітьми навичок імітування з подальшим розвитком таких навичок як: тримання чашки, наливання чаю в чашку, правильне самостійне пиття з чашки, прибирання предметів зі столу і витирання рота серветкою. Набір виконаний з міцного матеріалу, тому не страшно якщо дитина помилиться або упустить чашечку. Такий набір виступає в якості тренувального матеріал. Дитині можна дати інструктаж і спостерігати за його діями, а після відточувати дії разом з ним. Таким чином дитина зафіксує необхідний алгоритм і шляхом тренувань, на такому іграшковому наборі, зможе довести свої навички до автоматизму. Коли ви помітите, що у малюка вже все чудово виходить, можете поступово замінювати іграшкові прилади на справжні. Дітей залучають подібні іграшки, тому дитина буде додатково мотивований в такий навчальній грі. Сюжетно-рольова гра розвиває фантазію і уяву. Набір відмінно підійде для знайомства з елементами домашнього господарства. В процесі гри виробляються спритність і злагодженість рухів рук, дрібна моторика і координація руху, що дуже важливо для подальшої реалізації розвитку навичок самообслуговування.

 ІГРОВИЙ НАБІР МЕТАЛЕВОГО ПОСУДУ

Такий ігровий набір використовується для того, щоб навчити дитину маніпулювати різними кухонними пристосуваннями. Дитина зможе навчитися тримати ложку і вилку і управлятися ними. При цьому, ці предмети абсолютно безпечні для дитини, тому, можете не хвилюватися, що в процесі гри щось трапитися. Також дитина зможе розвивати самостійне вміння їсти і накладати собі їжу, а також прибирати після себе посуду і мити посуд. Такий набір стане справжньою знахідкою і альтернативою, коли мова йде про тренування різних навичок. Під час тренування можливі різні ситуації, і що б дитина не травмувався найбезпечніше буде користуватися спеціально призначеним для цього набором. Посуд подобатися дітям, так як вона є їх особистою власністю, і вони можуть управлятися нею як хочуть. Також саме цей фактор позитивно позначається на мотивації дитини розвиватися в цьому напрямку. Набір можна використовувати як для гри, так і в навчальних цілях. Іграшки такого типу призначені, в першу чергу, для розвитку навичок імітації, що дуже важливо для результату в подальшому.

Як подати заяву до інклюзивно-ресурсного центру

В Україні запустили портал інклюзивної освіти, з допомогою якого батьки можуть подати заяву до інклюзивно-ресурсного центру онлайн. Ми розповідаємо, як працювати з порталом.

На систему автоматизації роботи ІРЦ, тобто на портал інклюзивної освіти, з державного бюджету виділили 5 мільйонів гривень. Система покликана спростити комунікацію між батьками дітей з особливими освітніми потребами та інклюзивно-ресурсними центрами.

Так, за допомогою порталу батьки можуть:

  • подати заяву до інклюзивно-ресурсного центру онлайн;
  • отримати запрошення на проходження комплексного оцінювання (адреса, дата, час);
  • зберігати заяву та висновок в електронному вигляді;
  • контролювати проведення занять з дитиною.

ЯК ПОДАТИ ЗАЯВУ

1. Щоб розпочати роботу із системою, необхідно зареєструватись. Треба перейти на сайт порталу та натиснути кнопку “Зареєструватись” у верхньому правому куті.

2. Вибрати у вікні, яке відкриється, зареєструватись за допомогою e-mail чи BankID. Ми покажемо, як реєструватись за допомогою електронної пошти.

3. Заповнити всі необхідні поля: e-mail, прізвище, ім’я, по-батькові (за наявності), тип (батько, мати, представник), паспортні дані, населений пункт і т.д. Обов’язкові поля для заповнення виділені жирним шрифтом. Також треба додати скан-копію паспорта, поставити галочку, що ви не робот, ознайомитись і погодитись з правилами реєстрації та дати згоду на обробку персональних даних. Після цього натиснути на кнопку “Зареєструватись” унизу.

На вказану вами електрону пошту прийдуть логін та пароль для входу на сайт.

4. Клацнути у верхньому правому куті сайту кнопку “Увійти” та ввести логін і пароль, які отримали на електронну адресу. Тепер ви у системі.

5. Зайти в “Кабінет батьків” – “Заяви” та натиснути кнопку “Додати”. Обирати ІРЦ, вказавши регіон, натиснути “Далі”.

6. На наступному кроці “Подання заявки” треба заповнитти поля: населений пункт, заклад освіти, в якому навчається дитина, та мета проведення комплексної оцінки.

7. Далі необхідно заповнити дані про дитину: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, свідоцтво про народження (серія, номер, дата видачі), за наявності – паспортні дані (серія, номер, дата видачі, ким виданий). Після цього – натиснути “Зберегти”.

Згодом перелік поданих заяв можна переглядати на сторінці “Заявки”. На сторінці “Календар” з’явиться інформація щодо дати та часу зустрічі в ІРЦ.

На порталі зазначено, що первинний прийом батьків або законних представників дитини проводить психолог центру, який визначає час та дату комплексної оцінки. Для проведення оцінки батьки мають надати такі документи:

  • документ, що посвідчує особу батьків (одного з батьків) або законних представників;
  • свідоцтво про народження дитини;
  • індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);
  • форми первинної облікової документації №112/0 “Історія розвитку дитини”, затвердженої МОЗ;
  • у разі потреби – довідку від психіатра.

Міжнародний день захисту дітей

З Днем захисту дітей! Нехай наші діти якомога довше залишаються дітьми. Безтурботними, веселими, радісними. Хочеться побажати, щоб кожна дитина була здоровою і оточеною турботою батьків. Нехай небо над головою завжди буде мирним, а кожен новий день — добрим і цікавим.

Нехай у кожній родині лунає щасливий дитячий сміх!

Нехай не хворіють наші діти, зростають сильними та успішними!

Нехай кожну дитину оберігає Янгол-охоронець!

Терпіння, доброти і ніжності!!!

«Українська жестова мова-як засіб навчання та спілкування»

З 19 травня по 22 травня  2020 року фахівці Старокостянтинівського інклюзивно-ресурсного центру дистанційно взяли  участь у сертифікованому тренінгу організованому  ХОІППО на тему «Українська жестова мова-як засіб навчання і виховання» .

Дякуємо Світлані Володимирівні Мельник та Ользі Анатоліївні Рибак за емоційно насичені та пізнавальні заняття.

«Моя вишивана сорочка…»

Вітаємо з чудовим святом самобутньої, неповторної, барвистої української культури — з Днем вишиванки. Вона символізує звязок поколінь, будить високі патріотичні почуття в серці кожного українця. Одягайте свої вишиванки і нехай весь світ побачить, яка прекрасна наша Україна і її символи!!!

Будьте здорові та щасливі!!!

Подарунок ІРЦ у День вишиванки

Хочу звернути увагу батьків та педагогів на посібник «Перші 100 днів родин, діти яких отримали діагноз аутизм». Над цим посібником працювала команда Асоціації «CHILD.UA». Один екземпляр сьогодні, 21 травня, отримали в наш ІРЦ. Також посібник можна безкоштовно завантажити на порталі www.autism.ua